Навчання за кордоном: особистий досвід


Опубліковано 30 Листопад 2021 о 10:00

Блог Діти в місті Одеса >  Освіта >  Навчання за кордоном: особистий досвід


Навчання за кордоном: особистий досвід

Photo: Софія Катасонова


З кожним роком все більше українців приймають рішення відправити дитину на навчання за кордон. Десятки компаній пропонують свої послуги з пошуку та підбору навчального закладу, а школи роблять все для того, щоб дитині було комфортно вчитися у чужій країні. «Діти у місті» поговорили з Яною Катасоновою із Павлограда, яка відправила свою 15-річну доньку Софію навчатися до Ірландії.

Про підготовку до школи, адаптацію та навчання в ірландській школі читайте в нашому матеріалі.


Мрія, яка стала реальністю


Як розповіла Яна, думка про те, щоб відправити своїх дітей вчитися за кордон, з'явилася в неї давно. Але довгий час це було лише мрією.


«Додатково вивчати англійську ми почали з другого класу, поступово нарощуючи темп. Згодом у Софії вже було два репетитори. Ми зверталися до фахівців, які знаходяться у мовному середовищі. Займалися з українкою, яка мешкає в Норвегії, паралельно ходили до школи англійської мови. Пізніше перейшли на онлайн-навчання до школи, де є спеціальна платформа», – розповідає Яна.

За її словами, вона серйозно задумалася про навчання за кордоном, коли почала вивчати особливості вступу до європейських ВНЗ та роботи за межами України. Виявилося, що з українським атестатом дуже проблематично вступити до європейських вищих навчальних закладів, а до деяких і зовсім неможливо. Окрім цього далеко не всі українські дипломи про вищу освіту можна підтвердити за кордоном.


«Ми живемо у маленькому місті. Тут дуже складно вивчити іноземну мову, щоб якісно скласти мовний іспит. Тому варіанта вступити до європейського університету після української школи ми не мали. Я завжди була інтегрована у навчання дітей, і мені не подобалася якість української освіти, особливо у периферійній школі. У нас немає ліцеїв та гімназій з поглибленим вивченням іноземної мови чи інших предметів, як у великих містах. Тому мені хотілося дати дітям щось більше», - зазначає Яна.

Активно займатися пошуком школи сім'я розпочала за рік до закінчення 9 класу. Одночасно Софія почала ще більш поглиблено вивчати англійську мову та додатково вивчати німецьку.

Як розповіла Яна, пропозиція про навчання в ірландській школі до них надійшла під час однієї з освітніх онлайн-виставок. По відеозв'язку вони поспілкувалися з представниками школи та зрозуміли, що Ірландія – гарний варіант. Як правило, після 9 класу українським школярам необхідно навчатись за кордоном три роки. Однак із достатнім рівнем англійського навчання можна закінчити за два роки. В Ірландії таку можливість надали.


Читайте також: Чому українці відправляють дітей навчатися за кордон: плюси та мінуси освіти за межами України


Організаційні моменти



Photo: Софія Катасонова


Онлайн-виставка проходила у січні 2021 року. Оформленням документів займалася фірма. Ця послуга платна, як і навчання у школі.


«Це дуже індивідуальні моменти, кожен має шукати школу під свій бюджет. Ми шукали школу під наш бюджет і знайшли її в Ірландії. В інших країнах Європи навчання набагато дорожче. Великий плюс у тому, що в Ірландії є державна програма для іноземних студентів. Вони живуть у сім'ях підприємців, яким держава надає податкові пільги. Ми оплачуємо лише школу, а проживання у сім'ї безкоштовне. Це, як правило, великі будинки. У них є свої кімнати, повноцінне харчування та побутові умови. Для нас це зручно, хоч спочатку ми трохи сумнівалися. Але жити в пансіоні набагато дорожче», - пояснює Яна.

За її словами, рішення відправити дитину до родини виявилося правильним. Софія потрапила до родини рестораторів, у якій почувається комфортно та затишно.


«Вони справді намагаються зробити все, щоб вона почувала себе щасливою. Щоб вона не просто закінчила школу, а отримала масу вражень, щоб час, проведений там, був цікавим і насиченим. Самі ірландці дуже доброзичливі та гостинні», - ділиться своїми враженнями Яна.

Після прильоту до Ірландії дітей бере під своє крило опікунська організація. Їм призначають опікуна, і саме він є відповідальним за дитину. У сім'ї вони просто живуть.


«Ми поїхали від такої опікунської організації. У перший тиждень вони організували для дітей багато екскурсій та програм, які дозволили їм швидко адаптуватися на новому місці», - розповідає Яна.


Адаптація



Photo: Софія Катасонова


Найскладнішим в адаптації за кордоном був мовний бар'єр. Попри поглиблене вивчення англійської мови, рівень B1-B2 все одно був недостатнім.


«Звичайно, коли вона туди прилетіла, вона мала невеликий стрес. Вона почала за нами сумувати – такі моменти притаманні всім. Але Софія дуже швидко адаптувалася, ірландці доклали для цього багато зусиль», - зазначає Яна.

Єдиною проблемою залишався мовний бар'єр. Ускладнював ситуацію ірландський акцент, який було непросто зрозуміти. Спочатку Софія спілкувалася лише з тими людьми, які могли повільно і розбірливо розмовляти з нею. Наприклад, хост-мама промовляла для неї кожне слово. Перший тиждень у школі був найскладнішим, бо Софія нічого не розуміла. До того ж школа виявилася дуже великою, йти до неї було далеко. Наразі це вже не є проблемою, але в перші дні стало справжнім шоком.


«Наразі я вже можу зробити висновок, що складно було перші два тижні. Софія трохи панікувала, а я сильно переживала. Тому я написала листа директору школи та класному керівнику про те, що у доньки є складнощі з англійською. Попросила, щоб вони приділили більше уваги як іноземному студенту. Вони відповіли мені протягом години, що мене дуже вразило. В Україні налаштувати комунікацію з учителями було набагато складніше, хоч школа знаходилася через дорогу. Зараз я пишу електронний лист директору школи чи класному керівнику, а вони оперативно відповідають мені та допомагають вирішити будь-яку проблему», - зазначає Яна.

За її словами, у школі є фахівець з іноземних студентів, який контролює ситуацію. Спеціально для Софії було розроблено спецкурс англійської мови, і вона почала ходити на індивідуальні заняття, щоб підтягнути знання.


«Зараз, коли минуло три місяці, вона вже добре розуміє мову, може виконувати домашнє завдання. Єдина проблема – відсутність широкого словникового запасу, який дозволяє вільно говорити», – пояснює Яна.


Особливості освіти


В ірландській школі практикується британська система освіти. Діти обирають шість предметів, з яких обов'язковими є математика та англійська література.


«Ми обрали економіку, бізнес, географію та німецьку мову. Ці шість предметів вона вивчатиме протягом двох років, за ними вона складе іспити. Також вона складатиме іспит з російської мови для кількості. Після закінчення школи вона отримає сертифікат (аналог нашого атестату), який визнають у всіх європейських університетах. З ним можна вступати до будь-якого європейського ВНЗ», - розповідає Яна.

В ірландській школі є викладачі з профорієнтації, які допомагають дітям вибрати предмети, які вони зв'яжуть зі своєю майбутньою професією. Цьому приділяють дуже багато уваги. Діти вчать лише свої улюблені предмети, тож із задоволенням ходять до школи.

Велика увага приділяється атмосфері у школі. Вчителі дуже доброзичливі, всіляко намагаються зацікавити дітей, переживають за їхній психологічний стан. У школі є кімната для самопідготовки, де працює черговий учитель. Будь-який учень може прийти туди, щоб зробити домашнє завдання. Там створено всі умови для тих, хто бажає навчатися.


«У школі заборонено говорити оцінки. Сама дитина може розповісти про свою оцінку, але вчителі публічно ніколи не кажуть, що хтось навчається гірше, хтось краще. Діти дуже доброзичливі. На обідній перерві всі йдуть на ланч, який триває 45 хвилин. Софію відразу запросила до себе група дівчаток, з якими вона почала спілкуватися. Вчителі всіляко намагаються інтегрувати іноземних студентів, щоб дитина не відчувала себе ізгоєм, щоб не було проблем із комунікацією», - зазначила Яна.

За її словами, навчання за кордоном розширює кордони. Її донька потоваришувала з дівчинкою із Гонконгу та школяркою з Франції, які, як і вона, приїхали вчитися до Ірландії.


«Вони спілкуються, діляться якоюсь інформацією, разом гуляють, а у вихідні ходять до кафе. Іноді складно повірити, що твоя дитина, яка зовсім недавно ходила до української школи, тепер товаришує з китаянкою та француженкою. Мені здається, що такі моменти сильно розвивають дитину», - підсумувала Яна.


Якщо вам цікава тема освіти за кордоном, залишайте свої запитання у коментарях. «Діти у місті» готують серію матеріалів про навчання за межами України.


Вам може стати в нагоді наша стаття: Як підготувати дитину до навчання за кордоном






Підпишись на щотижневу програму від "Діти в місті"


Пошук